ВСТУП.
Навчання – найграціозніша, найцікавіша
і найвеселіша гра в житті і розвага.
Усі діти народжуються на світ з твердим
переконанням у цьому, і вони продовжуватимуть так думати, доки ми не переконаємо їх, що
навчання – насправді дуже тяжка і неприємна
праця. Дехто із дітей так і не засвоїли цей гіркий урок, вони будуть іти життям із святою вірою, що навчання – справді чудова гра і більше того – лише в неї й варто грати. Для таких людей ми вигадали ім’я. Ми називаємо їх геніями.
Гленн Доман
Продуктивне навчання – це процес освіти, метою якого є розвиток особистості в співтоваристві, а також удосконалення самого співтовариства.
Продуктивне навчання – це продуктивно орієнтована діяльність в реальній життєвій ситуації учнів.
Продуктивне навчання – це навчання на основі продуктивної діяльності в реальних (а не навчальних) соціальних ситуаціях, особистого досвіду учнів і здатності досягати важливого результату як для себе, так і для інших, для суспільства.
Продуктивне навчання – це навчання, що забезпечує реальний зв'язок освіти з життям, відкриває перспективу молодим людям за допомогою своїх знань і вмінь знайти роботу, домогтися успіху в житті.
Продуктивне навчання – це такий педагогічний процес, який сприяє розвитку особистості в колективі й розвитку самого колективу за допомогою продуктивно орієнтованої діяльності в реальній життєвій ситуації, яка відбувається в групі учнів за підтримки педагога.
Продуктивне навчання – освітній процес, що призводить до розвитку ролі особистості у співтоваристві одночасно зі змінами в самому співтоваристві. Цей процес реалізується як маршрут, утворений діями, зорієнтованими на отримання продукту в ситуаціях реального життя за допомогою групового освітнього досвіду, базується на виробничій діяльності в серйозних соціальних ситуаціях, навчанні на основі досвіду.
Продуктивне навчання – це процес створення учнем певного продукту, процес набуття життєвих навичок, які забезпечують самовизначення та особистісний розвиток кожного учня.
Продуктивне навчання - орієнтація педагогічної діяльності на одержання навчального і предметного продукту в самостійній діяльності.
І. Продуктивне навчання як основа стратегії розвитку інноваційної особистості.
1.1 Цілі та основні принципи продуктивного навчання.
Цілі продуктивного навчання:
§ створення комплексу оптимальних умов для розвитку особистості учня;
§ створення в навчально – виховному процесі цілісної системи знань,умінь, навичок;
§ створення умов для розумової діяльності дитини;
§ максимально пристосувати освіту до потреб людини;
§ міжсубєктивні взаємини педагога і учня;
§ набуття учнями життєвих умінь, що ініціюють особистісне зростання та індивідуальний розвиток, міжособистісне спілкування, взаємодію та самовизначення;
§ отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання;
§ чітка націленість на реальний , конкретний кінцевий продукт, створений учнем у рамках навчально – пізнавальної діяльності під час опанування предмета;
§ формування в учнів необхідних, дієвих, міцних, постійно актуальних знань та вмінь;
§ організація мотивованого, самостійного практично орієнтованого навчання;
§ конкретний соціально значимий продукт;
§ створення діяльнісного підходу до навчання, формування в учнів умінь утверджувати себе через постійну продуктивну діяльність;
§ творення можливостей для забезпечення самореалізації предметних інтересів учнів;
§ орієнтація на практичне досягнення успіхів у самоосвітній діяльності;
§ допомога підростаючій людині у формуванні вселюдських якостей, сприяння її саморозвиткові, засвоєнні вміння жити в сучасному альтернативному світі;
§ спрямованість навчання на завершальний, цілісний результат і практичну самореалізацію кожного учня.
Основні принципи продуктивного навчання:
· служіння дитині;
· глибоке знання природи дитини, законів її розвитку і виховання;
· демократизація;
· гуманізація;
· національний характер;
· вільний вибір;
· самоосвіта;
· індивідуальність;
· продуктивність, результативність.
1.2 Основні позиції вчителя та учня.
Основні позиції вчителя:
· наставник;
· співробітник;
· помічник;
· компетентний консультант – універсал;
· тренер;
· особистий радник, вчитель життя;
· науковий керівник індивідуального проекту;
· менеджер;
· партнер у плануванні, аналізі й оцінці навчання;
· співрозмовник;
· організатор навчання(через зміст передає соціокультурні зразки пізнання);
· організатор учіння(індивідуальної пізнавальної діяльності школяра через колективні форми роботи);
· посередник між дитиною, учнівським колективом загалом та засобами інформації;
· керівник групи;
- координатор;
- фасилітатор.
Основні позиції учня:
· суб’єкт діяльності;
· дослідник проблем;
· учень – творець;
· співрозмовник;
· учень – споживач;
· самостійне отримання знань;
· створення умов саморозвитку у взаємодії з педагогом;
· рецензент;проектувальник свого життя.
Освітні продукти учнів:
· навчання;
· гіпотези, дослідження, твори, правила, живописні картини, комп’ютерні програми тощо;
· установки учнів: поліпшити, досягти, зберегти, вдосконалити;
· праця: результативна, плідна, обміркована;
· відкриття (суб’єктивно нове знання);
· знання, навички, досвід, ідеї, практичний результат;
· науково – дослідницькі роботи;
· експериментальні вправи тощо.
1.3 Шість кроків до продуктивного викладання.
Перед вчителем - практиком сьогодні стоять проблеми і питання:
§ Як задовольнити вимоги замовника в споживача «продукту», який випускає система освіти, конкретний навчальний заклад?
§ Скільки й яких знань та вмінь здатна кожна з педагогічних технологій вкласти в голову й руки учня за одиницю часу (урок)?
§ Яка продуктивність різних педагогічних технологій?
§ Що треба зробити, щоб система освіти забезпечувала якість випущеного «продукту», який необхідний сучасній конкурентоздатній економіці?
§ Навіщо вчити? Чого навчати? Як? Кого?
Сьогодні учень повинен повернутися зі школи з певним результатом. Щоб дійсно був результат і був він ефективним, необхідна більша інтеграція теоретичного навчання в продуктивну діяльність. Щоб привернути увагу молодих людей, дати їм досвід, який відповідав би потребам нинішнього суспільства, школа має постійно адаптуватися до цих потреб. Школа має максимально реалізовувати головні принципи продуктивної освіти.
Замість учителя як носія інформації, що транслює культуру, продуктивне навчання здійснює консультант, який використовує свої здібності для того, щоб ініціювати, розвивати, супроводжувати й оцінювати індивідуальні навчальні процеси та допомагати кожному учневі самостійно формувати особисті способи навчання. Замість вчителя, який контролює уніфікований навчальний процес у приміщенні класу, має бути ведучий (керівник групи), який забезпечує об’єднання теми, учня і групи.
Кроки до продуктивного викладання.
1.Оптимальні умови
Організація довкілля.
· Позитивний настрій учителя і учня.
· Загострення, фіксація й зосередження уваги.
· Мета і результат: навіщо воно мені знадобиться?
· Уявлення власних завдань.
· Сприймання помилок як зворотна реакція
· Підготування плакатів як периферійних стимулів.
2. Правильне подання
· Змалювання узагальненої картини, зокрема завдяки дослідженням конкретних ситуацій.
· Використання всіх навчальних стилів та центрів компетентності.
· Малювання асоціативної схеми, її уявлення.
· «Активні» і «пасивні» музичні концерти.
3. Зважене обмірковування
· Творче мислення.
· Критичне мислення – концептуальне, аналітичне, рефлективне.
· Творче вирішення проблеми.
· Техніки стійкого запам’ятовування для цілковитого збереження інформації.
· Аналіз власного стилю мислення.
4.Активізація збереженої інформації
· Використання знань на практиці.
· Ігри, замальовки, дискусії тощо для різних стилів навчання осіб із різним типом компетентності.
5. Застосування
· Використання шкільних знань поза школою.
· Практика.
· Учні в ролі вчителів.
· Поєднання нового з уже відомим.
6. Повторення, оцінювання і святкування
· Усвідомлення того, що знає людина.
· Самооцінка, оцінка ровесників та викладачів.
· Безупинне повторення.
Ознаки продуктивного уроку:
ü Моніторинг навчального процесу
ü Інформаційно – комунікаційні технології
ü Спрямованість на соціалізацію учнів
ü Компетентнісний підхід
ü Особистісно орієнтовані педагогічні технології
ü Інтерактивні методики навчання
ü Учитель – фасилітатор
1.4 Структура продуктивного уроку.
1. Мотивація.
Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми, мотивувати їхню пізнавальну діяльність. Прийомами навчання можуть бути обговорення малюнка і читання діалогу на початку параграфа, виконання відповідного завдання за підручником або постановка цікавого питання за темою уроку, цитата, коротка жвава історія, розминка тощо. Займає не біль як 5% часу уроку.
2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
Мета – забезпечити розуміння учнями їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів (приблизно 5 % часу).
Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, в початковій частині уроку потрібно:
· назвати тему уроку або запропонувати комусь з учнів прочитати її;
· якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;
· запропонувати комусь з учнів оголосити очікувані результати за вашим записом на дошці, зробленим заздалегідь. Пояснити необхідне, якщо мова йде про нові поняття, способи діяльності тощо;
· нагадати учням, що наприкінці уроку ви перевірятимете їх відповідно до того, яких вони досягли результатів, треба ще пояснити учням, в який спосіб ви оцінюватимете їхні досягнення в балах.
3. Надання необхідної інформації.
Мета – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути стисле пояснення (3 – 5 хвилин), читання тексту параграфа, перевірка домашнього завдання. Ознайомлення з інформацією не є самоціллю. Будувати навчальний матеріал треба таким чином, щоб основні поняття учні опрацьовували неодноразово, поступово поглиблюючись і ускладнюючись за змістом. На цей елемент під час опрацювання окремого питання параграфа витрачається не більш ніж 5 – 10 хвилин. Загалом на опанування новою для учнів інформацією відведено близько 2 % часу.
4. Інтерактивні та інші вправи – центральна частина заняття.
Мета – засвоєння й застосування навчальних досягнень учнів відповідно до очікуваних результатів уроку. Послідовність проведення цього елемента:
· Інструктування – вчитель розповідає учасникам промету вправи або порядок виконання завдання, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання; чи все зрозуміло учням;
· Якщо не передбачено підручником, відбувається об’єднання в пари чи групи і розподіл ролей;
· Виконання завдання, в якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись дати учням максимум можливостей для самостійної роботи і навчання в співробітництві одне з одним;
· Презентація виконання вправи або завдання.
Ця частина уроку займає, як, правило близько 50 % його часу.
5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
Мета – рефлексія, усвідомлення того, що зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі запитань. Крім передбачених підручником, учням можна запропонувати запитання: що нового дізналися, яких навичок набули, де це можна застосувати в житті. Крім того, можна поставити запитання й щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалося, що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі запитання. Для підбиття результатів бажано лишити до 10 – 20 % часу, відведеного на урок.
1.5 Портрет вчителя у форматі продуктивного навчання
1. Натура вчителя стабільна, характер – цілісний і досить стійкий, вміє витримувати непередбачені та кризові ситуації, за відкритістю – типовий екстраверт, за темпераментом – сангвінік.
2. З дітьми розмовляє як дорослий з дорослими. Приборкує в собі традиційну роль батьків – опікати, наставляти, примушувати.
3. Спокійний, але має властивість до емоційного піднесення.
4. Зібраний. Безтривожний. Із відмінною стресостійкістю.
5. Властивість інтелекту: інтелектуально молодий (схоплює все нове), компетентний(може бути експертом), інтелектуально активний (не втомлюється передавати інформацію, відрізняється різнобічними знаннями, проникливий, розмірковує, розуміє, вигадує, мріє).
6. На вчительських підмостках – він учений (аналізує) і артист Покладається на інтуїцію й вірить у свою педагогічну майстерність) водночас.
7. Носій досить високої культури. Ця культура насамперед наукова, інформаційна та просвітницько – виховна. Потім вона виявляє себе в мові, поведінці, спілкуванні. Потім - у писанні та естетичному смаку.
8. Не з лякливих, але дуже чуйний і справедливий.
9. Уважно спостерігаючи, легко переключає увагу з одного учня на іншого.
10. Йому важливо бути сприйнятливим до всього нового, сучасного, захопливого, естетичного, відмінна особистість – ніколи не дратується й просто не має права впадати в стан афекту.
11. Не менш чутливий внутрішньо, особливо до особистих емоцій, на які відразу відгукується й намагається використовувати у спілкуванні з учнями.
12. Зовсім не боїться бути довірливим, можливо через те, що чутливо реагує на реакцію інших та їхні почуття.
13. До життя ставиться оптимістично, з цікавістю.
14. До себе6 вимогливий, але намагається бути об’єктивним, не впадати у крайнощі, дозволяє собі зачаровуватися.
15. Розуміє, що працює на майбутнє.
16. Щасливий від того, що учні веселі, задоволені, привітні і вдячні.
17. Не драматизує прорахунків, учиться на них і вдосконалює свою майстерність.
18. У ставленні до учнів – доброзичливий, дружній, намагається спочатку зрозуміти, а потім оцінити.
19. Неможливо уявити себе в їхньому середовищі розгубленими, розгніваними тощо.
20. Робота для вчителя – інтелектуальне самовираження.
21. Постійно хоче прив’язати до себе учнів, справити на них враження, бути привабливим.
22. Прагне зміцнити і підвищити статус вчителя і престиж професії.
23. Десять рис характеру: методичність, точність, акуратність, твердість, гнучкість, стійкість поведінки, рішучість, самостійність, ентузіазм, мудрість.
24. Стосовно учня – контактний, відкритий, вимогливий лідер.
ЗМІСТ
Вступ.
І. Продуктивне навчання як основа стратегії розвитку інноваційної технології.
1.1 Цілі та основні принципи продуктивного навчання.
1.2 Основні позиції вчителя та учня.
1.3 Шість кроків до продуктивного викладання.
1.4 Структура продуктивного уроку.
1.5 Портрет учителя у форматі продуктивного навчання.
І І. Осовливості використання інформаційно – комунікаційних технологій
ЛІТЕРАТУРА
1. Родигіна І. В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Вид. група « Основа», 2005. – 96 с. – (Б-ка журн. «Управління школою»; вип..8 (32)).
2. Овчарук О. Компетентності як ключ до основного змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні.
3. Коперник О. М. Життєва активність учнів // Педагогіка і психологія. – 2000. - № 4.
4. Єрмаков І. Г. Педагогіка життєтворчості – стратегічна основа освітніх технологій школи ХХІ століття. // Дайджест школа – парк, 2001. - № 5 – 6.
5. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково – методичний посібник. – К. : А. С. К.,2004.
